У його рюкзаку завжди є фотоапарат, а для вдалого кадру може проїхати не одну сотню кілометрів. Хмельницький фотограф Сергій Зисько 15 років мандрує Україною і чого тільки не зробить, аби «піймати хороше світло» - і навмисне залишиться на ніч у наметі, і перечекає дощ чи дочекається заходу сонця. Він з дитинства любить фотографувати природу, пам'ятає як малим ходив з батьками на річку та вже тоді підбирав правильний ракурс. Перша камера, якою робив фото, була не така якісна, як сучасні. Але досі з трепетом згадує магічні моменти, коли проявляли фото. - Мій тато був сімейним фотографом. Тоді був Радянський Союз, не було ще цифрових фотоапаратів. Мабуть, в кожній сім'ї був фотоапарат «Смена-8М». Це був мій перший фотоапарат, яким я шось пробував робити. Тоді було дуже цікаво. 36 кадрів зробив, потім ми закривались в ванній і це все проявляли. Саме це очікування було найцікавіше "а що вийде?". Сергій пригадує, однаково сильно хотів придбати новий фотоапарат і велосипед, аби виїжджати за межі міста, але не по карті. Тобто, тими шляхами, куди не проїде автомобіль. Коли 15 років тому назбирав гроші – почались перші справжні подорожі. А сьогодні фото Сергія використовують у путівниках, статтях Вікіпедії та відомих виданнях. - Я почав їздити і в рюкзаку завжди була камера. Я почав фотографувати усі ці місця. Тоді не так сильно був розвинутий інтернет, і люди могли побачити лише в книжках, газетах, новинах про це місце, а мені випала така нагода їздити в далекі місця фотографувати і виставляти в соцмережі. І почалась така реклама, не мене, а мого міста та області. Мені дуже це почало подобатись, коли люди дивляться фотографії і питають: «А де це – де це?», а я їм - «Та тут не далеко, всього 20 км від міста», тоді відповідають, що обов'язково тепер хочуть поїхати туди. І так люди по моїм фотографіям починають їздити. Малієвецький водоспад. Фото Сергія Зиська Перші фото Малієвецького водоспаду, які з'явились в інтернеті теж роботи Сергія Зиська. Чоловік пригадує, це одне з перших місць, яке він зробив популярним серед туристів. А минулого року закинув у соцмережі світлину 400-річного костелу, який всього за 5 км від водоспаду, його аналогів немає в Україні. Проте, про його існування мало хто знав досі. З такими невідомими та , навпаки, популярними місцями створили цілу карту та книжку з фото «Подорожуй з Хмельницького». У ній 50 населених пунктів області та 120 різних локацій, які варто побачити. Було справжнім випробуванням для Сергія за два місяці об'їздити усі місця, зважаючи на погодні умови. Та, зізнається, через те, що вже давно подорожує, мав зо 30% фото, тому впорався навіть швидше. - Вираховував погоду, щоб була хороша, щоб були хмарки, щоб не було дощу. До того ж не на вихідні їздив, а в будні, щоб було менше людей, особливо якщо це топові локації. Щоб були цікавіші фото, наприклад Голубі озера чи Сатанів, то ми їхали і залишались там на ніч, аби і вечірні, і денні знімки були. Голубі озера. Фото Сергія Зиська. Вираховував не лише аби сонце було, а щоб і підсвітило той ракурс, який потрібно. Так під час цих поїздок, з Голубих озер повертався знову в Ізяслав (в сумі 90 км), аби перефотографувати локацію з кращим світлом. - Ми їздили Ізяслав знімати, то половина споруд були дуже класні по світлу, а друга половина погані. То ми їхали на Голубі озера, потім я повертався на велосипеді, в мене в багажнику авто велосипед, він розкладається і я собі можу їздити і спіймати ту погоду, яка мені потрібна. До того, як придбав автомобіль, подорожував країною лише велосипедом. Хоч автівкою можна об'їздити більшу кількість місць, але з велосипедом ці місця стають унікальніші. - В нас зараз всі масово їздять на Дністер. Він був раніше дуже дикий.Там берегова лінія і буквально 1-2 палатки, зараз заїжджаєш і навіть немає як заїхати – дуже розвинено. Плюс велосипеда, що машина не кругом доїде, а там де не проїде велосипед, його можна на руках донести і побачити річку з того ракурсу, що ще ніхто не бачив. Бакота. Фото Сергія Зиська Сергій знаходить не популярні місця серед туристів по всій Україні. Каже, був вже всюди. Та має в планах більше об'їздити північ. Раніше діставався потягами, але все одно з велосипедом на третій полиці, радіє, що тоді ще встиг побачити весь Крим. - Ми колись їхали з Хмельницького на Говерлу. Туди і назад – це 9 днів і майже 900 км. Велоподорож. І ми теж їхали не прямо, як їде автомобіль, а зигзагами – степами, полями, лісами, печерами. Дуже часто в Карпах, ходимо в гори. Він починав з міських фотоконкурсів, далі обласні та всеукраїнські. В десятці кращих був у Польщі, Албанії та Хорватії. Три фото Сергія будуть в книзі «100 кращих локацій України», яку створить Міністерство культури. Та чоловік запевняє, фотографія лише його хобі… Гортайте галерею та дивіться більше фото {photo_gallery id=25223|} Читайте також: На ровері через всю країну: як хмельничанин подолав 1 500 км велосипедом Що за кіоск встановили на Проскурівській і на що витратять майже 10 мільйонів Видатний науковець і заступник Симчишина. Репортаж з села Мазники, де народилися відомі люди Хмельницький мандрівник склав рейтинг ТОП-10 водоспадів Хмельниччини Автор - Анастасія Сбродова.